Забезпечення збереження вантажів

Одним з основних обов’зків залізниць є забезпечення повного збереження вантажів, що перевозяться. Тому Статут залізниць України (розділ 7 ст. 105-137) передбачає систему заходів та обов’язків вантажовласників і залізниць по забезпеченню повної збереження вантажів, що перевозяться, та встановлює матеріальну відповідальність, у формі штрафу, що стягується з винних за незбережність перевезень.

Основні види незбереження вантажів, що перевозяться, наступні: нестача (викрадення, нестача місць чи ваги вантажу), втрата, псування та пошкодження. Як викрадення враховують нестачу вантажу, що супроводжується такими обставинами: зрив пломб, закруток, сліди ушкоджень та підробки пломб; проломи у вагоні або в контейнері; вскриття тари вантажних місць; вскриття замків, зрив пломб і проломи у складських приміщеннях; викрадення деталей машин на відкритому рухомому складі.

Нестача вантажу (нестача місць та вагова нестача) означає, що залізниця видає його отримувачу менше (по кількості місць або ваги), ніж вказано в перевізному документі. До нестачі місць відносяться випадки, коли при перевірці вантажу, що прийнятий до перевезення підрахуванням місць, виявлена нестача вантажних місць, котра не є наслідком викрадення. Нестача місць трапляється з вантажами, що завантажені в вагон засобами залізниці і прибули на станцію призначення зі справними ЗПП; завантажені засобами відправника і прибули в несправному вагоні, вагоні з ушкодженими ЗПП або ЗПП попутніх станцій; у вантажному складі; завантажені на відкритому рухомому складі засобами відправника і прибули в несправному вагоні, з порушенням кріплень або з актом загальної форми.

Вагова нестача ваги вантажу, що перевозиться навалом, насипом і наливом, а також прийнятих підрахуванням місць (при тотожності числа місць в натурі і документах), якщо розслідуванням встановлено, що вона не є наслідком викрадення і виникла в результаті неправильного зважування, зазначення ваги вантажу в перевізних документах при завантаженні засобами залізниці; несправності пакування вантажу, що завантажений засобами відправника або прибув з пошкодженими ЗПП пункту завантаження або пломбами попутної станції.

Під втратою вантажу мають на увазі фактичну неможливість видачі його отримувачу після закінчення терміну доставки і додаткового часу на очікування (30 днів при перевезенні в прямому сполученні, чотири місяця з дня прийняття до перевезення в прямому змішаному залізнично-водному сполученні).

Псування означає погіршення якості внаслідок зміни хімічних та біологічних властивостей (гниття, підморожування та ін.).

Пошкодження вантажу – зниження його цінності, фізичної або механічної зміни (поломка, биття, потертості, підмокання, забруднення).

Втрата та пошкодження вантажу буває при неправильному, недбалому навантаженні, вивантаженні, сортуванні; аваріях, катастрофах, пожежах, розпуску вагонів з гірок та маневрах; витіканні вантажу через технічну та комерційну несправності вагона; порушенні терміну доставки та неправильному обслуговуванні при перевезенні швидкопсувних вантажів.

Головні причини незбереження перевезень – різні порушення технології і правил виконання комерційних операцій, погана організація охорони вантажів. Невідповідність наявності та стану вантажу даним перевізних документів може бути викликано також зазначенням у документах перевищеної ваги вантажу внаслідок неправильного зважування, неправильним підрахуванням місць при завантаженні, невиявленням псування або пошкодження при прийнятті до перевезення і т.ін.

Важливою умовою забезпечення повної збережності вантажів є точне виконання вимог Уставу залізниць України і Правил перевезень. Ліквідації втрат сприяє механізація навантажувально-розвантажувальних робіт, правильний вибір рухомого складу, прискорення доставки вантажів.

Обставини, котрі можуть служити підставою для матеріальної відповідальності залізниць, вантажовласників, пасажирів, засвідчує комерційний акт (форма ГУ-22) або акт загальної форми (форма ГУ-23). У необхідних випадках складають також акт щодо технічного стану вагона або контейнера (форма ГУ-106), акт експертизи вантажу (форма ГУ-104), акт вскриття вагона або контейнера для митного або прикордонного огляду (форма ИНУ-49), технічниі акти про пошкодження вагона або контейнера (форма ВУ-25 і ВУ-25а), акт щодо недозливу цистерн або бункерних напіввагонів та інші акти у випадках, передбачених Правилами перевезень окремих видів вантажів.

Комерційний акт – важливий юридичний документ великої доводжувальної сили для визначення відповідальності за втрату, псування та пошкодження вантажів. Він складається для того, щоб посвідчити невідповідальність найменувань, ваги або кількості місць вантажу в натурі та перевізному документі, пошкодження або псування вантажу, повернення залізниці викраденого вантажу, непередачі вантажу залізницею на під’їздну колію протягом 24 год. після оформлення документів у товарній конторі. Комерційний акт складають у 3 примірниках на бланках встановленої форми. Перший примірник акту направляють на розслідування до комерційної служби залізниці, другий видають на вимогу вантажоодержувача, а третій зберігають у справах станції.

Акт загальної форми посвідчує наступні обставини, не пов’язані із зміною кількості вантажу та обставини, що не потребують складання комерційного акту: втрата документів, що додаються відправником до накладної; простою вагонів в очікуванні подавання під вивантаження з вини одержувача; неочищення вагонів від залишків вантажу і зовнішньої поверхні цистерн та бункерних піввагонів; подавання залізницею неочищених вагонів; відсутність ЗПП на вагоні, зміна пломб, знаходження пломб з нечіткими або зрізаними відбитками, якщо при цьому не потребується складання комерційного акту, пошкодження вагону (контейнера), пошкодження або втрати засобів, що знімаються; прострочення в доставці багажу; відмови від підпису в обліковій картці виконання плану перевезень.

Технічні акти складаються у випадках виявлення витікання, псування або підмокання вантажу з причини технічної несправності вагона або контейнера в день виявлення несправності вагона, але не пізніше дня складання комерційного акту. Один екземпляр акту про технічний стан вагону додається до першого екземпляру комерційного акту, а другий екземпляр залишається на станції.

Актом експертизи вантажу оформляють результати експертизи та висновки експертів, що визначають причини втрати і псування вантажу в розмірі завданої шкоди.

Комерційні акти записують в день їх фактичного складання в “Книгу обліку комерційних актів, що складені на несправні перевезення вантажу і багажу” (форма ГНУ-2). У цю ж книгу записують акти супутних станцій. Комерційні акти, що потрапили на станцію для розслідування, записуються в книгу форми ГНУ-3. Комерційна служба реєструє комерційні акти в книзі форми ГНУ-4. Облік незбережних перевезень за їх видами і основними родами вантажів веде комерційна служба у відповідності з формою КНО-1, що представляється залізницею в Державну адміністрацію залізничного транспорту України (Укрзалізниця).

До розслідування кожного випадку незбереження та роз’єднання вантажів від документів приступають негайно. Розслідування повинно бути закінчено в 10 денний термін. Випадки незбережності I групи розслідує начальник комерційної служби та розглядає начальник залізниці, II групи розслідує начальник комерційного відділу або відділу перевезень та розглядає начальник відділку, всі інші незбережності, а також роз’єднання вантажів від документів розслідує начальник станції. За результатами розслідування особа, яка проводить розслідування, дає письмовий висновок. Всі матеріали розслідування по комерційним актам направляються до комерційної служби своєї залізниці, де вони ретельно перевіряються.

Аналіз по незбережених перевезеннях проводиться в комерційній службі після закінчення місяця. Результати аналізу доводяться комерційною службою щомісяця начальникам відділків залізниць. За результатами аналізу розробляються і проводяться відповідні заходи щодо усунення причин незбережності.

Розшук вантажів – оперативний захід щодо забезпечення збереження і своєчасної доставки вантажів. Розшукують вантаж, якщо він не прибув по призначенню у встановлений термін доставки або прибула тільки його частина, знайдені перевізні документи без вантажу або вантаж без документів. Розшукує вантаж, що не прибув, станція призначення, котра несе повну відповідальність за прийняття необхідних заходів щодо швидкого знаходження вантажу. Незалежно від цього станція, що допустила “засилку” (вантаж без документів) та втрату (документи без вантажу) вантажу, забов’язана також прийняти заходи до його розшуку.

Якщо після перевірки на станції призначення буде встановлено, що вантаж не прибув, станція повинна завести розшукову справу і негайно послати розшукову телеграму на станцію відправлення і переходу на свою залізницю. Станція відправлення в добовий термін повідомляє дату відправлення вантажу, номер вагона (контейнера), поїзда. Станція переходу вантажу за даними натурних листів повідомляє час переходу, номер вагона, поїзда і станцію розформування поїзда. При знаходженні вантажного вагона без документів станція забов’язана по пломбам або відправницькому маркуванню встановити час його прибуття і призначення та послати розшукову телеграму станції відправлення. Знайдений вантаж без документів реєструється в Книзі бездокументних вантажів, складається комерційний акт та посилається причетним станціям телеграфний запит щодо приналежності вантажу. При знаходженні документів без вантажу перевіряють, чи немає завантаженого вагона на станційних коліях або у вагонному депо, а дрібних відправок – на складах станції. Після цього складається комерційний акт, котрий разом з документами відправляється на станцію призначення, і повідомляється станції відправлення вантажу і формування поїзда.

Відповідальність залізниць, відправників і отримувачів вантажів обмежує та регламентує тільки Статут залізниць України. Тому різні угоди залізниці з вантажовласниками, непередбачені Статутом або Правилами перевезень вантажів, не мають сили. Статут передбачає обставини двох груп, при яких залізниця звільняється від відповідальності за незбереження перевезень.

До першої групи відносяться обставини, наявність котрих залізниця повинна довести. Залізниця звільняється від відповідальності, якщо доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу відбулося внаслідок обставин, котрі вона не могла запобігти та усунення котрих від неї не залежало, зокрема: вина відправника або одержувача вантажу, особливі природні якості вантажу, недоліки тари або пакування, здавання вантажу до перевезення без зазначення в накладній його властивостей, що потребують особливих умов або заходів застереження, здавання до перевезення вантажу, власність якого перевищує встановлену норму, стихійні лиха.

До другої групи відносяться обставини, які носять виключний характер. При наявності цих обставин докази залізницею відсутності її вини не потребуються. Залізниця несе відповідальність за незбереження вантажу при наявності цих обставин тільки у випадку, якщо вантажовласник доведе, що незбереження відбулася з вини залізниці. До цієї групи відносяться випадки, коли вантаж прибув у справному вагоні (контейнері) зі справними пломбами відправника або на справному відкритому рухомому складі без перевантаження на шляху прямування; нестача, псування або пошкодження виникло внаслідок природних причин, пов’язаних з перевезенням на відкритому рухомому складі; вантаж супроводжував провідник вантажовласника; нестача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

У відповідності зі Статутом залізниць України, залізниця зобов’язана відшкодувати збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу або його нестачі. Втрата вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, відшкодовується у розмірі оголошеної вартості, але не вище дійсної вартості.


Автор: poizd | Дата: 17.05.2012 | Коментарів: 0
Розділи: Вантажна і комерційна робота