Документальне оформлення приймання та видачі швидкопсувних вантажів

Для перевезення швидкопсувних вантажів використовуються ізотермічні (рефрижераторні вагони та контейнери, вагони-термоси, спеціальні цистерни для вина, живорибні вагони), а також універсальні криті вагони та криті вагони з утепленим кузовом (нумерація на 918…) і універсальні контейнери.

Швидкопсувні вантажі, які потребують відповідних температурних режимів і умов при транспортуванні, можуть перевозитися тільки за окремими договорами між відправником та залізницею на особливих умовах, установлених Укрзалізницею спільно з міністерством, до системи якого входять підприємство чи організація, або підприємством-відправником. При цьому вантажовласниками подаються до Укрзалізниці стандарти, характеристики та інші відомості про вантаж, а також пропозиції щодо умов його перевезень з відповідним обгрунтуванням.

Спосіб перевезення швидкопсувних вантажів (з охолодженням, вентилюванням, обігрівом або в режимі “термос” (підтримання температурного режиму за рахунок теплоізоляції вагону), тип вагону (рефрижераторний, термос, критий, критий з утепленим кузовом) або контейнера (універсальний або рефрижераторний) визначаються відправником залежно від характеру швидкопсувного вантажу та кліматичних умов на всьму шляху його перевезення.

Подані для завантаження швидкопсувних вантажів вагони повинні відповідати вимогам статті 31 Статуту залізниць України та відповідати санітарним вимогам. Перед поданням вагонів або контейнерів під завантаження м'яса, м'ясопродуктів, масла вершкового, сирів плавлених та твердих сичужних, а також продовольчих вантажів, що перевозяться без транспортної тари насипом або навалом, надається довідка щодо проходження транспортними засобами відповідної обробки.

Швидкопсувні вантажі пред'являються до перевезення у транспортабельному стані й повинні відповідати за якістю та упакуванням вимогам, які встановлені нормативними документами (стандартами, технічними умовами і т. ін.). Тара та упакування повинні забезпечувати збереження вантажу під час перевезення, можливість штабелювання вантажу механізованим способом, бути справними, міцними та чистими.

На вимогу залізниці відправник зобов?язаний пред?явити ГОСТ, ДСТУ або технічні умови на продукцію, яка відвантажується, та на її тару, а також сертифікат, якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації.

Всі документи відправник повинен пред'являти у товарну контору станції відправлення.

Основні задачі товарної контори наступні:

-    контроль за виконанням плану навантаження вантажів по станції в цілому і по кожному вантажовідправнику зокрема;

-    оформлення перевізних документів;

-    інформація вантажоодержувачів про прибуття вантажу;

-    ведення встановлених форм обліку та звітності;

-    виконання розрахунків по перевезенням.

На кожну відправку вантажу відправник повинен подати станції навантаження залізничну накладну (у складі комплекту перевізних документів). Форми бланків перевізних документів затверджені наказом Мінтрансу.

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.

Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою договору на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача. Накладна є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Разом з дорожньою відомістю накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Корінець дорожньої відомості залишається на станції відправлення. Усі ці документи (надалі – перевізний документ) заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

Перевізний документ поєднує звичайну інформацію з кодованою інформацією. Місця для кодування обведені жирними рамками.

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник забов’язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни й доповнення, які вносяться у перевізні документи залізницею, засвідчуються підписом відповідального працівника і штемпелем станції.

 

Заповнення комплекту перевізних документів вантажовідправником

При оформленні комлекту перевізних документів вантажовідправником заповнюються такі графи бланка:

“Рід вагона”, “№ вагона”, “Вантажопід’ємність вагона”, “Кількість вісей”, “Тип цистерни”.

“Швидкість” – зазначається, з якою швидкістю повинен перевозитись вантаж (вантажною або великою). Перевезення тварин і птиці, а також швидкопсувних вантажів в ізотермічних вагонах здійснюється тільки великою швидкістю.

“Станція і залізниця призначення” – зазначається точне найменування станції та залізниці призначення вантажу і код станції у відповідності з Тарифним керівництвом №4.

У тих випадках, якщо вагон для вивантаження повинен бути поданий на під’їздну колію, то відправник під найменуванням станції робить відмітку “З подачею на під’їздну колію” (зазначається найменування власника під’їздної колії).

“Відправник” – зазначається точне й повне найменування установи, підприємства або організації – відправника вантажу та його цифровий код. Якщо вантаж відправляється громадянами, то зазначаються прізвище, ім’я та по батькові особи, яка відправляє вантаж.

Відправник може вказати тільки одну фізичну або юридичну особу.

“Його поштова адреса” – зазначається поштова адреса відправника з назвою міста або населеного пункту, району, вулиці і номера будинку. Замість повної адреси може бути вказано номер абонементної поштової скриньки.

“Одержувач” і “Його поштова адреса” – заповнюються у тому ж порядку, як і графа “Відправник”.

“Платник” – зазначаються найменування відправника і код, присвоєний йому розрахунковим підрозділом залізниці Технологічним центром обробки перевізних документів (ТехПД).

“Рахунок відправника №___ у відділенні ___ м. ___МФО_” – зазначається найменування і номер рахунку відправника, а також місце знаходження установи банку, який його обслуговує, і код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (ЄДРПОУ).

“Об'єм кузова вагону” – зазначається цифрами згідно з трафаретом на вагоні.

“Довжина рами платформи” – зазначається цифрами згідно з трафаретом на вагоні.

“Знаки відправника” – зазначаються цифрами розпізнавальні знаки або порядкові номери, позначені відправником на вантажних місцях.

“Кількість місць” – зазначаються цифрами кількість місць вантажу окремо за кожним його найменуванням і за кожним видом упакування, а також загальна кількість місць.

У разі пред’явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом кількість місць не зазначається, а вноситься відмітка “навалом”, “насипом” або “наливом”.

“Упакування” – зазначається скорочено вид тари вантажів, наприклад: “ящ.”, “корз.”, “боч.”.

Якщо до перевезення пред’явлено неупакований вантаж, то в цій графі зазначається скорочено “н\у”.

“Найменування вантажу” – зазначається повне і точне найменування вантажу відповідно до “Единой тарифно-статистической номенклатуры грузов» (ЕТСНГ).

Під найменуванням вантажу, крім того, зазначаються:

маса матеріалів, які застосовуються для утеплення, розміщення і кріплення вантажу у вагоні (контейнері);

при відправленні вантажів із запірно-пломбувальними пристроями (ЗПП) відправника – за пломбами (ЗПП) відправника “Варта-Універсал М”, номери ЗПП……;

при відправленні вантажів у супроводі провідників відправника або одержувача – “Провідник відправника (одержувача), прізвище, ім'я та по батькові провідника, серія і номер паспорта”.

“Маса вантажу в кг, визначена відправником” – вказується маса вантажу в кілограмах.

У разі визначення маси вантажу на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто.

У разі пред?явлення до перевезення за одним перевізним документом тарно-штучних вантажів різних найменувань і в різній упаковці повинна зазначатися маса вантажу кожного найменування окремо, кожного виду упаковки і загальна маса вантажів, пред?явлених за даним документом.

“Разом місць” – зазначається загальна кількість місць словами;

“Разом маса” – зазначається загальна маса вантажу словами;

“Спосіб визначення маси” – зазначається , яким способом визначено масу вантажу.

При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: “на товарних вагах”, “на рефрежираторних вагах” або на інших вагах.

“Навантаження засобами” – зазначається: відправника, якщо навантаження здійснюється відправником.

Для вантажів, що перевозяться на особливих умовах, у верхній частині накладної “Місце для відміток і штемпелів” відправник проставляє передбачений правилами перевезень даного вантажу штемпель або напис про особливі властивості вантажу.

У графі “Правильність внесених у накладну відомостей підтверджую” представник відправника вказує свою посаду і розбірливо розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

На зворотному боці накладної у графі 1 “Вантаж розміщено і закріплено згідно з §___глави___ Технічних умов правильно” розписується представник відправника, відповідальний за правильність навантаження і кріплення вантажу у вагоні, вказуючи номери розділу й параграфів ТУ, відповідно до яких провадились навантаження і кріплення вантажу.

У графі 4 зворотного боку накладної “Заяви і відмітки відправника” у відповідних випадках проставляються відмітки про:

оголошену вартість вантажу;

кількість піддонів – у разі перевезення на піддонах;

установлені відправником у вагоні пристосування, які повинні бути видані на станції призначення одержувачу;

найменування і номери документів, які додано до перевізного документа у відповідності до Правил, а також документів, необхідних для виконання митних та інших адміністративних формальностей. Ці документи повинні бути прикріплені до перевізного документа.

Відправник має право роботи в цій графі й інші відмітки, не обов’язкові для залізниці, зазначати потрібні для одержувача відомості про асортимент вантажів тощо.

 

Заповнення комплекту перевізних документів станцією відправлення

Станція відправлення заповнює такі графи комплекту перевізних документів:

“Станція і залізниця відправлення” – проставляється штемпель з найменуванням станції, залізниці відправлення і кодом станції згідно з Тарифним керівництвом №4;

“За планом №” – зазначається номер плану (договору) або номер відповідного розпорядження про дозвіл на перевезення вантажу;

“Ввезення вантажу дозволено на …. число …. міс.” (візування накладної) – заповнюється у разі надання дозволу на місцях загального і незагального користування. Порядок візування накладних установлюється начальником станції;

“Місце для відміток і штемпелів” – проставляються такі відмітки:

про обмеження за масою, родом вагона, які установлено на даному напрямку перевезення (відмітка про це робиться при візуванні накладної) тощо;

“Не спускати з гірки” – у випадках, передбачених Правилами;

“Маршрут відправника №…. прямий” або “Маршрут відправника №…. з розпиленням на станції…. залізниці” – у разі перевезення вантажів маршрутами до пунктів розпилення;

“Термін доставки закінчується  ____р.” – заповнюється у відповідності з Правилами обчислення термінів доставки вантажів;

У графі “Навантаження засобами” зазначається: “залізниці”, якщо навантаження здійснюється залізницею,

“Марка залізниці” – у разі перевезення вантажів дрібними відправками зазначається порядковий номер за книгою прийняття вантажів до відправлення;

“Тарифні відмітки” – заповнюються у відповідності з Тарифним керівництвом №1; вказуються номер групи, позиції схеми, відстань перевезень і суми провізних платежів; “Вид відправки” – скорочена відмітка: “ВВ” – для вагонних відправки; “ДВ” – для дрібних відправок;

“Платежі сплачено на станції відправлення за квитанцією різних зборів №….” – зазначається номер квитанції різних зборів у разі проведення розрахунків готівкою. Оплата за квитанцією різних зборів засвідчується підписом працівника станції;

якщо відправник, одержувач – приватні особи, шрафи “Відправник” і “Одержувач” доповнюються цифровим кодом “1000”.

У графах “Прийняття вантажу до перевезення” у лівому верхньому куті зворотного боку накладної і дорожньої відомості, а також на лицьовому боці сторони внизу корінця дорожньої відомості і квитанції про прийняття вантажу ставиться календарний штемпель станції з затою прийняття вантажу до перевезення.

У графі 2 зворотного боку накладної “Ввезення вантажу частинами” працівник залізниці проставляє дату, кількість місць і масу окремо кожної частини вантажу, яка ввозиться. До цієї ж графи вносяться відомості при одночасному завезенні на склад станції всієї партії вантажу. Ці відомості засвідчуються підписом працівника залізниці.

У разі навантаження у вагон прийнятого до перевезення вантажу залізницею її працівник заповнює такі графи перевізного документа: “Рід вагона”, “№ вагона”, “Вантажопід’ємність”, “Кількість вісей”, “Об’єм кузова вагона”, “Довжина рами платформи”, а також такі графи:

“Маса вантажу в кг, визначена залізницею” – заповнюється, якщо маса вантажу визначена залізницею. При зважуванні вантажу на вагонних вагах його маса зазначається у накладній.

“Разом маса” – зазначається загальна маса вантажу в кг словами у разі визначення маси залізницею.

Порядок кодування інформації у перевізних документах встановлюється Укрзалізницею.

Після навантаження вантажу у вагон накладну передають у товарну контору для визначення перевізної плати, додаткових зборів та штрафів (згідно з Тарифним керівництвом №1), а також розрахунку терміну доставки та оформлення перевізних документів.

Перевізна плата при перевезенні вантажів по залізниці України береться за тарифною відстанню по найкоротшому напрямку згідно з діючим планом формування поїздів (Тарифне керівництво №4).

Для розрахунку перевізних платежів необхідно: по заданому найменуванню вантажу, встановити його код, для чого необхідно використовувати “Единую тарифно-статистическую номенклатуру грузов” Тарифного керівництва №1 (ЕТСНГ ТР№1), в якій біля кожного найменування вантажу стоїть шестизначне число:

перші дві цифри – тарифна група вантажу;

третя цифра – номер позиції вантажу у тарифній групі;

четверта та п’ята цифри – порядковий номер вантажу в тарифній позиції;

шоста цифра – контрольне число.

По тарифній групі та позиції коду вантажу визначають мінімальну вагову норму завантаження з ЕТСНГ ТР№1.

Якщо фактична вага вантажу нижче мінімальної вагової норми завантаження, то всі розрахунки ведуться, як за мінімальну вагову норму, то розрухунок ведеться як за фактичну вагу вантажу.

У “Збірнику тарифів за перевезення вантажів залізничним транспортом України. Тарифне керівництво №1”, розділ 4 необхідно визначити тарифну схему при перевезеннях вантажів у різних вагонах:

Схема 1 – вантажів вагонними відправками в універсальних вагонах (критих (у т.ч. з утепленим кузовом), платформах, напіввагонах) парку залізниць;

Схема 2 – вантажів вагонними відправками в універсальних вагонах (критих (у т.ч. з утепленим кузовом), платформах, напіввагонах)і в спеціалізованих (аналогічно схемі №3) приватних або арендованих;

Схема 3 – вантажів вагонними відправками в спеціалізованих вагонах (хопери для цементу, вагони для котунів (“окотишів”), зерна, добрив, борошновози, лісовози, хопер-дозатори, цистерни-цементо- та сажовози, вагони для перевезення тварин, автомобілів та ін.) парку залізниць;

Схема 4 – вантажів рефрежераторними вагонами парку залізниць.

Всього існує 27 тарифних схем для визначення плат за перевезення.

Згідно перерахованому вище визначається перевізна плата. При перевезенні вантажів підвищеною швидкістю, знайдена перевізна плата збільшується удвічі.

Діючою тарифною системою передбачені збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів (Збірник тарифів та перевезення вантажів залізничним транспортом України. Тарифне керівництво №1, розділ 2):

1.    Подавання й забирання вагонів.

2.    Зберігання вантажів.

3.    Надання попередньої інформації про надходження вантажів, вагонів і контейнерів.

4.    Оформлення облікових карток виконання плану перевезень.

5.    Користування стяжками, стропами та плоскими дерев'яними піддонами власності залізниць.

6.    Виконання експедиторських операцій.

7.    Обслуговування орендованих вантажних вагонів.

8.    Користування вагонами.

Ставки цих зборів диференційовані в залежності від роду вантажу, виду упакування та не залежать від способу виконання навантажувально-розвантажувальних робіт (ручного або механізованого).

Статутом залізниць України передбачені штрафи за невиконання плану перевезень та плану перевалки вантажів, за пред’явлення вантажу, забороненого до перевезення, або вантажу, що при перевезенні вимагає особливих заходів безпеки, з неправильним зазначенням найменування або властивостей такого вантажу, за неправильно зазначені в накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, за неочищення вагонів (контейнерів) і недозлиття цистерн.

Доставка вантажів за призначенням у встановлені терміни має важливе значення і являє собою один з основних обов’язків залізниць.

Ці терміни встановлюються в залежності від виду швидкості (вантажна або велика) та способу перевезення вантажу (маршрутними, вагонними або дрібними відправками).

Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж на станції призначення вивантажений засобами залізниці або поданий під вивантаження засобами отримувача до закінчення встановленого терміну, доставка вантажу після закінчення встановленого терміну доставки тягне матеріальну відповідальність залізниці перед отримувачем. Розмір штрафу (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати – за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати – за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати – за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Після прибуття вантажу на станцію призначення вантажоотримувач розкредитовує дорожну відомість. Дорожня відомість має розрахунково-фінансове значення і разом з накладною супроводжує вантаж до станції призначення. По дорожнім відомостям визначається фактичний шлях прямування вантажу, раціональність перевезень, виконання термінів доставки вантажів, виконаний залізницями обсяг перевезень в експлуатаційних тонно-кілометрах та прибуткові надходження від них.

 

Заповнення додаткових документів вантажовідправником

Відправник надає станції разом з накладною документ, що підтверджує якість швидкопсувного вантажу (далі – документ про якість), датований днем завантаження у вагон, із зазначенням його номера у відповідній графі накладної. У документі про якість зазначаються: точне найменування, вид, категорія, сорт, відповідність якісного стану продукції ГОСТу або ДСТУ із зазначенням їх номерів, її призначення (реалізація у торговельній мережі, громадське харчування, промислова переробка), вид тари й упакування, граничний термін зберігання продукту при належних умовах, термін транспортабельності вантажу (у добах) з урахуванням фактичного стану продукту перед завантаженням у вагон, найменування та адреси відправника та одержувача, номер та вид транспортного засобу, в якому буде перевозитись вантаж. Крім цього, у документі про якість вантажу мають бути такі дані:

для охолоджених, підморожених та заморожених вантажів – температура продукту при завантаженні у вагони та дата заморожування (охолодження) або виробництва;

для м?яса охолодженого та остиглого – додатково дата забою худоби;

для ковбас варено-копчених та напівкопчених – дата та час виробництва;

для дріжджів – дата закінчення технологічного процесу виробництва та упакування, вологість, підйомна сила, кислотність та стійкість;

для маргарину (крім розфасованого в тару із поліхлорвінілу) – твердість та температура;

для плодоовочів свіжих – найменування ботанічного, помологічного або ампелографічного сорту, товарного сорту, дата збору та упакування (у разі зберігання до відправлення – дата перебирання), кількість упакованих одиниць, загальна маса брутто та нетто в кг, номер сертифіката щодо наявності токсикантів та дата його видачі, а також:

для винограду – кислотність та цукристість;

для бананів свіжих – температура в м’якості плоду та тип пакувальної полімерної плівки;

для риби охолодженої – дата та час упакування;

для риби холодного копчення – дата та час закінчення технологічного процесу виготовлення та упакування;

для свіжої риби та рибопосадкового матеріалу (мальків) – тривалість (у годинах) періоду витримки в рибнику до завантаження у вагон;

для солоної риби та оселедців – відсоток умісту солі.

Документ про якість завіряється підписом відповідальної особи та печаткою виробника (відправника).

При перевезенні швидкопсувних вантажів, що підлягають ветеринарному контролю, відправник повинен пред?явити також ветеринарне свідоцтво встановленої форми.

При перевезенні свіжих фруктів, плодів, овочів, живих рослин, насіннєвого і посадкового матеріалів та інших вантажів, що підлягають карантинному контролю, до накладної додається карантинний сертифікат.

Дату відвантаження швидкопсувних вантажів відправник попередньо узгоджує з начальником станції. Завезення вантажів на станцію для завантаження на місцях загального користування дозволяється після підтвердження станцією наявності вагонів, готових для завантаження.

Вантажі, підмерзання яких у зимовий період не допускається, а також замороженні та охолодженні вантажі в літній та перехідний періоди повинні доставлятися до місця завантаження, як правило, в авторефрижераторах або автомобілях, що мають кузови з теплоізоляцією.

Відправник зазначає в документі про якість або в сертифікаті на продукцію тип автомобіля, відстань підвезення вантажу та температуру зовнішнього повітря.

Швидкопсувні вантажі не приймаються до перевезення, якщо термін транспортування, указаний в сертифікаті або документі про якість на продукцію, менший за термін доставки, розрахований відповідно до Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 865/5086, а також якщо термін доставки вантажу перевищує граничний термін перевезення, установлений цим розділом Правил.

Тварини, птиця, харчові сири, тваринні продукти, сировина тваринного походження, біологічні, хіміко-фармацевтичні препарати, фураж та т.ін. вантажі, перевозяться залізницею всіма видами відправлень (включаючи ручну поклажу) з дозволу та під контролем спеціалістів структурних підрозділів державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні на транспорті Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (далі – держветсанконтроль).

Перевезення продуктів, харчової сировини тваринного походження, бджіл, а також призначених для розведення та акліматизації раків, живої риби, рибопосадкового матеріалу (мальків), заплідненої та в ембріональній стадії ікри рибної та інших вантажів, що потребують дотримання певного температурного режиму, проводиться у порядку, передбаченому Правилами перевезення швидкопсувних вантажів.

Перевезення вантажів, які підлягають державному ветеринарно-санітарному контролю, здійснюються:

у межах району – за ветеринарними документами, виданими регіональною службою держветсанконтролю в особі головного державного інспектора ветеринарної медицини цього району;

у межах України, областей та Автономної Республіки Крим – з дозволу управлінь ветеринарної медицини держадміністрацій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та під контролем регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні та транспорті;

при ввезенні в Україну з-за кордону – за узгодженням з регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні та транспорті;

при вивезенні за кордон – за узгодженням з управліннями ветеринарної медицини держадміністрацій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, а також з Державним департаментом ветеринарної медицини при вивезенні живих тварин усіх видів, птиці та племінного матеріалу. Вивезення провадиться під контролем регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні та транспорті.

На всі вантажі, які підлягають ветеринарно-санітарному контролю, відправник повинен пред’явити станції відправлення на кожний вагон (контейнер) або дрібне відправлення ветеринарне свідоцтво, оформлене спеціалістом служби державної ветеринарної медицини за місцем виходу вантажу відповідно до Правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов’язковому ветеринарному контролю, затверджених наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 07.07.97 №27 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.08.97 за №326/2130 (далі – Правила видачі ветеринарних документів). У ветеринарному свідоцтві зазначаються найменування, кількість місць (голів тварин, птиці) і маса вантажу, номер та дата видачі свідоцтва, а, в разі перевезення шкіряної і хутрової сировини та хутра, крім того, - кількість штук.

Ветеринарне свідоцтво додається до накладної, у графі “Заяви та відмітки відправника” якої вказуються номер та дата його видачі. Копія ветеринарного свідоцтва видається провіднику, який супроводжує тварин або птицю, а для інших вантажів залишається на станції відправлення, корінець залишається у лікаря ветеринарної медицини державної служби ветеринарної медицини, який видав свідоцтво.

Ветеринарні свідоцтва та сертифікати, заповнені чорнилом різного кольору або неоднаковими шрифтами і почерками (крім підпису), з виправленнями та нечіткими печатками, у яких відомості про найменування, кількість місць та масу вантажу не збігаються з фактично пред’явленим вантажем, відсутні передбачені їх формою відомості, а також без печатки та підпису, без зазначення дати видачі, точного найменування посади, прізвища та ініціалів спеціалістів, що підписали або завізували документ, а також ксерокопії ветеринарних документів, у тому числі завірені, вважаються недійсними. Вантаж до перевезення за такими свідоцтвами та сертифікатами не приймається.

Завантаження вантажів, які підлягають ветеринарному контролю, без ветеринарного свідоцтва не дозволяється. Недійсне ветеринарно-санітарне свідоцтво вилучається спеціалістом держветсанконтролю. Про затримку вантажу лікар ветеринарної медицини держветсанконтролю складає акт та повідомляє регіональну службу держветсанконтролю.

Начальник станції повинен повідомити держветсанконтроль про завантаження вантажів, які підлягають ветеринарно-санітарному контролю, за 12 годин до його початку, а про завантаження тварин та птиці – за 24 години.

Станції відправлення та призначення вантажу проставляють на ветеринарному свідоцтві календарні штемпелі, що означає його недійсність для повторного використання.

Втрата під час перевезення ветеринарного свідоцтва на дрібні та вагонні відправки оформляється актом загальної форми, а вантажі затримуються на вимогу держветсанконтролю на станції виявлення до з’ясування можливості їх подальшого транспортування і видачі одержувачу.

Відповідно до Закону України “Про карантин рослин” та Статуту Державної служби з карантину рослин України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.93 №892, перевезення підкарантинних вантажів, які можуть бути переносниками карантинних шкідників, хвороб рослин та бур’янів із господарств, населенних пунктів, районів, областей та Автономної Республіки Крим, на території яких введені карантинні обмеження або оголошено карантин, проводиться тільки за умови пред?явлення відправником карантинного сертифікату, який видається місцевою Державною інспекцією з карантину рослин (далі – карантинна інспекція), у зоні діяльності якої перебуває відправник.

Після отримання від органу державної виконавчої влади офіційного повідомлення про оголошення карантину або введення карантинних обмежень на вивіз підконтрольних карантину вантажів залізниця повинна негайно сповістити про це телеграмою інші залізниці та станції. На залізничних станціях, на всіх пунктах приймання вантажів вивішуються оголошення, в яких вказується, які види підкарантинних матеріалів не приймаються до перевезення безкарантинного сертифіката.

Карантинний сертифікат видається на партію підкарантинного матеріалу (вантажу). Партія – це кількість однорідного матеріалу, призначена для перевезення в одному транспортному засобі й посвідчена одним документом. Карантинний сертифікат складається у 4 примірниках окремо на кожний вагон або контейнер. Перший примірник сертифікату додається до перевізних документів; другий – зберігається на станції відправлення як документ сурової звітності; третій державний інспектор з карантину рослин замість карантинного донесення надсилає на адресу карантинної інспекції, в зоні діяльності якої перебуває станція призначення вантажу; четвертий залишається у державного карантинного інспектора. На станції відправлення до перевізних документів заноситься відмітка щодо надання залізниці карантинного сертифікату із зазначенням його номера та дати видачі.

Вантаж за карантинним сертифікатом без підпису та печатки, з виправленнями, а також якщо найменування вантажу в ньому не відповідає фактично пред'явленому, до перевезення не приймається.

Вантаж приймається до перевезення, якщо термін дії карантинного сертифіката не менший терміну доставки вантажу.

Отриманий підкарантинний вантаж одержувачі повинні негайно пред’явити для карантинного догляду та експертизи місцевій карантинній інспекції за місцем призначення вантажу.

Платежі за користування вагонами (контейнерами) під час простою у зв?язку із знезараженням, а також витрати, пов’язані із розкриванням вагонів та розпакуванням окремих місць для карантинного огляду, відшкодовуються одержувачем.

Вивіз підкарантинних вантажів з України в інші держави провадиться в супроводі фітосанітарних сертифікатів, виданих окремо на кожну транспортну одиницю, та завірених штампом карантинної інспекції, яка видала цей сертифікат.

Фітосанітарний сертифікат повинен засвідчувати відсутність у підкарантинному матеріалі шкідників, хвороб рослин або насіння бур’янів, передбачених міжнародними конвенціями та угодами з карантину та захисту рослин, та додаткові вимоги імпортера. Крім того, у сертифікаті записуються відомості про проведене знезараження вантажу або про виконання інших додаткових вимог, якщо вони передбачалися вимогами імпортера або умовами договору. Ботанічна назва рослин у фітосанітарному сертифікаті зазначається латинською мовою.

Для отримання фітосанітарного сертифіката на експорт вантажовласник повинен підготувати партію вантажу згідно з умовами, які виставлені країною-імпортером, і не пізніше ніж за 30 діб до відправлення підкарантинного матеріалу подати до державної інспекції з карантину рослин за місцем вирощування або відвантаження заяву про оформлення фітосанітарного сертифіката і копію контракту. Вантаж доглядається не раніше ніж за 5 днів до відвантаження на експорт. Фітосанітарний сертифікат видається на кожний вагон або контейнер з підкарантинним матеріалом, не раніше ніж за 14 днів до того, як вантаж вийде за межі країни-експортера. На вимогу відправника може бути виданий фітосанітарний сертифікат і на підконтрольні матеріали. Термін доставки вантажу не може бути більшим терміну дії фітосанітарного сертифікату.


Автор: poizd | Дата: 15.05.2012 | Коментарів: 0
Розділи: Вантажна і комерційна робота