Продуктивність праці

Продуктивність праці – найголовніший елемент системи трудових показників. Основне призначення цього показника – за ним визначається ефективність суспільної праці.
У виробництві продукції беруть участь:
1) Жива праця, що використовується при виконанні поточних завдань.
2) Уречевлена праця (була затрачена на інших ранніх стадіях виробництва в інших галузях).
Розрізняють:
1.    Продуктивність суспільної праці.
2.    Групову продуктивність праці.
3.    Індивідуальну продуктивність праці
При визначенні суспільної продуктивності праці беруть до уваги витрати на живу та уречевлену працю в сумі.
При визначенні індивідуальної та групової продуктивності праці враховують витрати живої праці.
Продуктивність суспільної праці визначається діленням національного доходу на чисельність працівників, які зайняті у галузях матеріального виробництва.
При визначенні індивідуальної і групової продуктивності праці використовують показники:
1)    Виробіток: В=Q/T
2)    Трудомісткість: B=T/Q.
Q – обсяги виготовленої продукції,
Т – затрати робочого часу.
Методи визначення продуктивності праці:
1)    натуральний метод - продуктивність праці визначається діленням виготовленої продукції в натуральних вимірниках на чисельність працівників. Використовується на підприємствах,що виготовляють однорідну продукцію
2)    умовно-натуральний метод - продуктивність праці визначається діленням кількості умовних одиниць продукції на чисельність працівників. Цей метод заснований на приведенні різних виробів до одного вимірника.
3)    трудовий метод – у якості вимірника продуктивності праці використовується трудомісткість, тобто обсяг продукції вимірюється нормогодинами.
4)    вартісний – продуктивність праці визначається діленням обсягу продукції в грошовому вимірнику на чисельність працівників.


Автор: poizd | Дата: 15.01.2011 | Коментарів: 0
Розділи: Економіка залізничного транспорту